В історії українського народу є події, які мають надзвичайне значення, вони не втратили своєї актуальності й по сьогоднішній день. Однією з таких подій є здобуття незалежності 1991 року.

До своєї незалежності Україна йшла довгим шляхом і в XVII столітті на території сучасної України сформувалася Козацька держава.

Як стверджують історичні документи, Слов’янка була повноцінною частиною цієї держави, адже на нашій території знаходилась козацька сторожова охорона, що контролювала Муравський шлях з Криму до Малоросії.

Із книги Феодосія Макаревського «Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии»:

«Слобода Славянка, при р. Бык, многолюдная, с населением, довольно состоятельным, с двухштатным церковным причтом, находится Павлоградского уезда во 2-м благочинническом округе.

В древности, недалеко от нынешней слободы Славянки, пролегал знаменитый Муравский шлях из Крыма в Малороссию и обратно. По распоряжению Коша запорожского, для поражения татарвы на этом шляху, как и во многих других местах, на этой местности сидел зимовником в балке лихой запорожец, с невеликим ватажком, харцыз Гончар. Он не раз здесь нападал на татарву и поражал её; в одной из жарких схваток с татарвою, в 1660 году, Гончар положил здесь и голову свою. Запорожцы с почетом погребли своего сотника Гончара. С того времени балка Гончара и могила Гончара, в приходе нынешней слободы Славянки, всегда были для запорожцев местами заветными, священными и благоговейно-приснопамятными. 1707 году балка Гончара и могила Гончара, при реке Бык, значатся в числе населенных местностей запорожского казачества. Весной 1774 года в соседство к проживавшим здесь запорожцам присоединилось несколько бурлаков из пораженной пугачевщины. В октябре 1775 года новооткрытой Азовской губернии губернатор В.А.Чертков лично посещал и обозревал эту древнейшую, старожитную запорожскую маетность.

Очарованный красивою, приятною и удобною местностью и богатством естественных произведений её. Чертков тогда же определил быть здесь государственной воинской слободе и велел волководскому земскому коммисару и камышникам-запорожцам немедленно осадить и населить эту слободу народом семейным и оседлым. Чертков предполагал даже, со временем, образовать здесь тот знаменитый город Славянск, о существовании и построении которого так много хлопотал Потёмкин ещё с 1770 года. Впредь до особого усмотрения в 1777 году слобода эта названа  - Славянкою. В 1782 году, при составлении общей народной переписи, в государственной воинской слободе Славянке найдено оседлых жителей муж. 248, и жен. 239 душ; в слободе была часовня с иконою святого апостола и евангелиста Иоанна Богослова и при ней иеромонах Самарского монастыря…»

У червні 2015 року, після початку подій на сході України та під враженням прочитаних історичних романів В. Маліка, у місцевого підприємця Олександра Юхименка, виникла ідея встановити пам’ятник козацькому сотнику Гончару. Саме завдяки йому було встановлено не тільки пам’ятний знак, який, до речі, зроблений власноруч з місцевого піщанику, а й пам’ятну дошку, прочитавши яку, кожен проїжджий може дізнатися про історію заснування с. Слов’янки та про славне минуле цього села.

Детальніше можна дізнатись з репортажу телекомпанії "Орбіта" за посиланням:

https://youtu.be/AGZSLySB5K0

Напередодні  Дня Незалежності України з вдячністю згадуємо всіх , хто причетний до встановлення пам’ятника нашому славному предку, який віддав своє життя, захищаючи рідну землю.

Дякуємо за ідею й реалізацію задуму Юхименку Олександру Григоровичу!

Спасибі за інформаційний супровід Бабець Петру Максимовичу!

Висловлюємо подяку за допомогу у встановленні пам’ятника і небайдужість до життя нашої громади:

• Зайцеву Вадиму Олексійовичу
• Пархоменку Віталію Юрійовичу
• Юхименку Максиму Олександровичу!